Державне бюро розслідувань покликане розслідувати злочини посадовців найвищого рівня – екс-президента, усього складу уряду, перших керівників відомств, правоохоронців і суддів. Виняток становить лише вузький перелік корупційних злочинів, що відносяться до підслідності Національного антикорупційного бюро.

При цьому ДБР може розслідувати і корупційні злочини високопосадовців, зокрема – керівника Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, переважної більшості керівного та особового складу правоохоронних органів, податківців, митників тощо. Окрім того, до підслідності ДБР віднесені військові злочини, які наразі розслідуються військовими прокуратурами. Тобто, у разі утворення ДБР має стати такою ж серйозною загрозою для топ-посадовців, як і НАБУ.

Майже рік тому парламент прийняв закон, яким передбачено порядок утворення нового правоохоронного органу. Але на сьогодні навіть керівники – директор ДБР та двоє його заступників – іще не обрані.

Наразі триває конкурс. Згідно із законом, директора ДБР призначає президент за поданням прем’єр-міністра відразу після проведення комісією конкурсного відбору. Директор згодом призначає двох своїх заступників за поданням все тієї ж конкурсної комісії.

Після призначення, новообраний директор ДБР стане керівником потужного слідчого органу, що налічуватиме 1500 співробітників. Йому будуть підпорядковуватися центральний апарат і 7 відокремлених територіальних органів бюро, що розмістяться по всій Україні.

Законодавці визначили високі критерії, яким має відповідати майбутній директор та його заступники.

По-перше, вони мають бути не молодшими 35 років, з вищою юридичною освітою, зі стажем роботи в галузі права після здобуття диплому юриста не менше 10 років, половина з яких – на керівних позиціях.

По-друге, кандидати не можуть бути членами політичної партії та мають відповідати високим моральним якостям і володіти бездоганною репутацією. При цьому що директор, що заступники директора ДБР не зможуть займати ці посади більше, ніж два 5-річні терміни підряд.

Усе зводиться до того, наскільки якісно працюватиме конкурсна комісія з відбору кандидатів.

Відповідно до згаданого закону, до складу конкурсної комісії входять по три представника від президента, Верховної Ради та Кабміну. Саме цей момент міг стати і таки став “незворотнім” у створенні нового незалежного правоохоронного органу. Річ у тому, що наразі жоден із репрезентантів органів державної влади не представляє інтереси суспільства, виражаючи позицію виключно “сильних світу цього”. 

Вище політичне керівництво, зважаючи на попередні невдалі спроби взяти під контроль НАБУ та САП, вирішило не ризикувати і в склад комісії залучили тільки надійних і довірених людей. Тому складно сподіватися на максимально незаангажований вибір комісією керівників ДБР. Очевидно, керівництво бюро підбирається з тих осіб, які є найзручнішими для очільників держави і не становлять для них жодних загроз.

У прохідному списку знаходимо кандидатів із різним професійним досвідом та репутацією. Чимало кандидатів мають сталі політичні зв’язки або вже обіймали високі державні посади, що свідчить про їхню лояльність до політичних стейкхолдерів.

Олександр Буряк донедавна працював заступником прокурора столиці. Наразі його безпосереднім керівником є Олександр Авраменко – племінник одіозного екс-заступника генпрокурора Гузиря, що керує новоствореним “супер-управлінням”.

Екс-керівники прокуратури, очоливши це управління, стали навіть впливовішими, ніж були на попередніх посадах. Бо якщо раніше їм підпорядковувалося тільки слідче управління та управління процесуального керівництва, то зараз “супер-управління” включає в себе обидва підрозділи. Останнім, хто керував такою суперструктурою, був Ренат Кузьмін. У часи генпрокурора Пшонки Головне слідче управління ГПУ теж складалося зі слідчих підрозділів і відділів процесуальних керівників. Уже після революції від цієї практики відмовились, оскільки подібна концентрація повноважень явно суперечить Кримінальному процесуальному кодексу.

Екс-виконуючий обов’язки керівника столичної прокуратури Олег Валендюк відомий тим, що його так і не могли “люструвати” на підставі Закону “Про очищення влади”. Він виявився одним із перших спритників, які заблокували своє звільнення на підставі люстраційних критеріїв через суд. Нещодавно Валендюк узагалі був переведений на посаду першого заступника керівника прокуратури АР Крим. Цікаво, що до свого переведення він “переховувався” на посаді рядового прокурора відділу ювенальної юстиції столичної прокуратури.

Досвідчений співробітник СБУ Василь Вовк також претендує на вищі посади ДБР. Він керував Головним слідчим управлінням Служби безпеки України. Вважається близьким до колишнього очільника відомства політика Валентина Наливайченка. Варто нагадати, що Василь Вовк свого часу закінчив cлідчий факультет Московської Вищої Червонопрапорної школи КДБ СРСР, як наслідок – підпадає під встановлені Законом “Про очищення влади” заборони протягом 10 років займати посади у держслужбі.

Соратник Арсенія Яценюка Роман Греба наразі не тільки бажає зайняти місце у вищих щаблях ДБР, але й працює керівником апарату Міносвіти. Про нього кілька разів негативно згадувало громадське середовище у зв’язку зі скандалами щодо створення Національного агентства з питань запобігання корупції.

Харків’янин Костянтин Прокоп’єв свого часу був начальником Головного юридичного управління Харківської ОДА, проте наразі працює заступником директора юридичного департаменту Харківської міськради.

Колишній співробітник МВС Ігор Цюприк знову на “передовій” держслужби. Нещодавно він не спромігся пройти переатестацію до Нацполіції, про що згадувала адвокатеса і член атестаційної комісії Євгенія Закревська. Як це не дивно, після цієї професійної невдачі Цюприк без роботи не залишився, влаштувавшись заступником начальника Департаменту спецрозслідувань Генеральної прокуратури.

Не можна не згадати і тимчасово виконуючого обов’язки керівника Головного управління Нацполіції в Дніпропетровській області Ігоря Репешка. Свого часу він встиг попрацювати як на державній службі – в управлінні внутрішніх справ Харківської області, Державна міграційна служба, податкова міліція, так і захищати права громадян у статусі адвоката.matio

Єдина посада, яка цікавить головного військового прокурора Анатолія Матіоса, – директор Державного бюро розслідувань. На думку окремих оглядачів, саме він є головним претендентом від влади на очільника ДБР. При цьому Анатолій Васильович цілковий підтримує позицію свого шефа – генпрокурора Юрія Луценка – щодо позбавлення НАБУ виключного права на розслідування корупційних злочинів топ-посадовців.

На посаду директора ДБР також претендує народний депутат 8-го скликання Юрій Македон. До 2009 року працював у Службі безпеки України, в 2010-му від “Фронту Змін” переміг на виборах до Вінницької облради і надалі займався політикою.

Проте Юрій Македон не єдиний народний обранець, що претендує на ключові посади в ДБР. Ігор Лапін – член фракції “Народний фронт” –  теж у списку кандидатів.

Чимало кандидатів є або були помічниками народних депутатів. Серед них Ігор Бондарчук, Дмитро Волонець, Ігор Соболевський, Владислав Федоренко, Роман Голубовський, Олексій Горащенков, Ярослав Горденюк, Юрій Забара, Олександр Коваленко, Петро Маслянчук та Віктор Острянський. Ігор Балабан фігурує у списку помічників народного депутата 4-го скликання бютівця Олега Ременюка. Окрім цього, у 2006-му він висувався до Верховної Ради від “Партії політики Путіна”, а в 2012-му – від партії “Русь єдина”, а також претендував на посаду очільника Національного антикорупційного бюро.

Окрім того, серед списку кандидатів є щонайменше кілька людей з неоднозначною репутацією.

Наприклад, Олександру Чурсіну, який наразі обіймає посаду керівника Харківського обласного управління юстиції, закидають активну участь у рейдерському захопленні одного з провідних агропідприємств області.

Геннадія Петера, який обіймав посаду в помічника прокурора Євпаторії, журналісти звинувачують у тому, що він погрожував їм через їхню професійну діяльність – викривальні розслідування стосовно працівників правоохоронних органів та очільників міста.

Окремо хочемо виділити за кандидата Ольгу Варченко, яка очолює Управління процесуального керівництва, підтримки державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України. Цей підрозділ також відомий, як “департамент Кононенка-Грановського”. Варченко спочатку не була допущена до конкурсу, так як на момент подачі документів вона не досягла 35-річного віку. Цілком можливо, що на неї також зроблять ставку представники влади. Ба навіть більше, наприкінці серпня Ольга Андріївна була нагороджена медаллю “За працю і звитягу”.

І наостанок згадаємо кандидатів, репутація та фаховість яких на даний час майже не викликають запитань.

Віталій Титич – кандидат юридичних наук, голова комітету з конкурсного права Асоціації правників України. Але найбільше він відомий як один із ключових адвокатів родин Небесної сотні.

Олена Бусол – багаторічна дослідниця проблем корупційної злочинності та можливостей аналітичної розвідки. Її монографія “Протидія корупційній злочинності в Україні у сучасний період”, за версією Центру політичних студій та аналітики “ЕЙДОС”, увійшла в “Топ-10 видань про боротьбу з корупцією”.

Спрогнозувати персональний вибір членів конкурсної комісії досить складно. Проте припускаємо, що двоє із трьох керівників ДБР представлятимуть інтереси протилежних політичних угрупувань. Третю посаду, скоріш за все заступника, віддадуть комусь із нейтральною чи навіть позитивною репутацією, таким чином застрахувавшись від критики з боку громадськості та західних партнерів.

На початку 2017 року украй необхідно повноцінно запустити Державне бюро розслідувань, адже генпрокурор Юрій Луценко й надалі намагатиметься повернути собі слідчі повноваження. Це стане незворотною точкою для ДБР, бо тоді зникне основна причина створення цього органу.

Написано для  “Української правди”

Матеріали по темі
Варченко, Вовк і Матіос ідуть далі
понеділок, 12 Грудень 2016, 01:41