Десяток чесних способів перетворити кадровий відбір на ілюзію

понеділок, 22 Лютий 2016, 14:53
Лазарь Германович
0
  • Як заблокувати проведення кадрового конкурсу

Віднедавна керівників державних підприємств обирають на відкритих і прозорих конкурсах. І хоч законодавча база для реформи розподілу директорських фотелів була створена ще 2008 року, проте постанова Кабміну № 777 на ефективність управління державними підприємствами впливала мало. Лобізм, кумівство, кулуари – ось що допомагало “сісти на потоки”.

У процесі проведення кадрового конкурсу є декілька хитрощів, які дозволяють відтерміновувати зміни на верхівках держкомпаній так званим “зацікавленим персонам”. Це і директори з формулюванням “тимчасово виконуючий”, і міністерські високопосадовці, яким вигідно тримати на цій кадровій позиції лояльну людину, і просто лобісти. Бо що довше триватиме конкурс, чи, точніше – ілюзія його проведення, то щедріший врожай можна зібрати з підприємства. Ось десятка найбільш поширених способів.

  1. Оскаржити в суді процедуру проведення кадрового конкурсу 

Кандидати в директори радо залучають на свій бік суди, аби оскаржити процедуру проведення конкурсу і відтермінувати ухвалення підсумків відбору. Так, наприклад, восени 2015 року вчинив комерційний директор “Укрпошти” Дмитро Чалий, коли обирали керівника державного поштового підприємства. Кандидат не пройшов у наступний етап і подав позов в Окружний адміністративний суд Києва. Скаржився на масштабні порушення процедури проведення кадрового конкурсу: результати відбору не були оголошені на засіданні комісії, учасники конкурсу не були присутніми на самому голосуванні, комісія не надала учасникам конкурсу інформації щодо порядку та процедури голосування і не оприлюднила протокол рішення, а повідомлення про результати відбору на сайті Мінінфраструктури з’явилося не через 3, як вказує закон, а через 5 днів після засідання. Словом, зрада та порушення принципу відкритості – на кожному кроці. Поки Мінінфраструктури оскаржує постанову суду, кадровий конкурс заблокований. Тим часом Ігор Ткачук уже другий рік поспіль керує підприємством з приставкою “в.о.”

  1. Поновитися на посаді директора через судове рішення і скасувати конкурс узагалі

Торік Євгеній Дихне змагався за крісло керівника держпідприємства “Міжнарожний аеропорт “Бориспіль”. Перебуваючи на посаді виконуючого обов’язки, він проте не пройшов до наступного етапу кадрового конкурсу і подав адміністративний позов в Окружний адміністративний суд Києва. Бо, бачте, сам конкурс проводиться нелегітимно, бо посада генерального директора держпідприємства не є вакантною, адже саме на ній Євгеній Дихне виконує свою роботу! Суд, проте, розібрався у казуїстиці й позов відхилив. Але перебіг кадрового конкурсу був затриманий.

  1. Оскаржити рішення кадрової комісії про недопущення до участі в наступному етапі конкурсу

Значно більшого ефекту домігся Кирило Звонарьов. Коли взимку 2014 року Мінінфраструктури оголосило кадрові конкурси з відбору керівників “Укрзалізниці” та міжнародних аеропортів “Бориспіль” і “Львів” ім. Данила Галицького”, заступник Євгена Дихне з економіки та фінансів і собі подав резюме на посаду очільника головних воріт країни. Конкурсна комісія відібрала з 250 кандидатів 20 кращих і спрямувала їх на співбесіду до заступника міністра інфраструктури. Звонарьов, як ви вже могли здогадатися, у цей перелік не потрапив. Але його позов про порушення прав ліг перед очі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Денису Власенку, і скромний служитель Феміди його задовольнив. Це рішення заблокувало проведення усіх трьох згаданих конкурсів. Через так званий “казус Звонарьова” Мінінфраструктури було змушене оголосити новий відбір, у якому зрештою переміг Юрій Солончук.

  1. Скасувати оголошений кадровий конкурс рішенням про зміну статусу підприємства

Один із найбільших на Чорному морі торгових портів – Іллічівський – отримав керівника у листопаді 2015 року. Кабінет Міністрів призначив Сергія Крижановського за рекомендацією Номінаційного комітету.

Кадровий конкурс на посаду директора порту було оголошено у квітні 2015 року. Заявки подали 18 осіб, до другого етапу відбору пройшли 14 кандидатів, зокрема тодішній в.о. керівника підприємства Юрій Крук. Останнього гаряче підтримував трудовий колектив. Портовиків, щоправда, не влаштовувало, що їхнього представника не включили до складу конкурсної комісії, з чим і зверталися до президента Петра Порошенка та голови Одеської обласної державної адміністрації Міхеіла Саакашвілі. Можливо, надмірна увага, якої вимагав трудовий колектив до проведення кадрового конкурсу, або ж небажання очільників Міністерства інфраструктури  продовжувати співпрацю з Юрієм Круком, чи яка інша причина, але факт залишається фактом: у червні 2015-го оголошений раніше конкурсний відбір на посаду директора скасували. З активами на понад 2 млрд грн Іллічівський  порт потрапив у перелік підприємств державного сектору економіки, які мають найбільші за розмірами активи станом на 31 грудня 2014 року. Ця зміна статусу підприємства потягнула за собою оголошення нового конкурсу за новим порядком. 

  1. Скасувати оголошений кадровий конкурс рішенням про реорганізацію підприємства

Зважаючи на тривалість бюрократичних процесів, рішення про зміну форми власності підприємства чи його організаційне реформування дозволяє не проводити кадровий конкурс на посаду директора впродовж кількох років. От скільки вже разів виголошувалися наміри на підставі прозорого конкурсу вибрати гендиректора “Укрзалізниці”?  Навіть приблизні дати початку перегонів анонсували. А тим часом унітарна Державна адміністрація залізничного транспорту перетворилася в Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”. І акурат з 1 грудня 2015 року веде господарську діяльність, внаслідок реструктуризації залізниці втрати статус окремих юридичних осіб і стали регіональними філіями. Відповідно керівників Південно-Західної, Придніпровської, Південної, Одеської та Львівської залізниць одним наказом звільнили, а іншим – призначили на аналогічні посади у структурі ПАТ. І конкурсів проводити не треба.

  1. Скасувати конкурс через відсутність претендентів на посаду

У серпні 2015 року Міністерство оборони проводило відкритий кадровий конкурс на заміщення посад директорів своїх підприємств. Керувати “Івано-Франківським військовим ліспромкомбінатом” зголосилося аж 15 кандидатів, натомість претендентів на посаду очільника “Мукачівської госпрозрахункової дільниці” не знайшлося. Бо масштаби різні. На першому трудяться з півтисячі прикарпатців, комбінат є одним із найбільших лісозаготівельників у державі, а друге останнім часом фігурує у повідомленнях про заборгованість зарплати працівникам і розтрату сотень тисяч бюджетних гривень. Не дивно, що за таких надто високих репутаційних ризиків не знайти охочих вписати назву підприємства до своєї трудової книжки.

Така ж ситуація призвела до скасування Міністерством економічного розвитку та торгівлі конкурсних відборів на посади керівників харківських “Державної коксохімічної станції” та “Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень”.

  1. Скасувати конкурс через низький рівень конкурсних пропозицій претендентів

Конкурсна комісія може трапитися примхлива. Якщо законодавець виписав процедуру проведення кадрового конкурсу, то глибина суб’єктивного сприйняття членами комісії кандидатів не регулюється жодним документом. Посада директора державного підприємства вимагає керівника зі стратегічним мисленням, умінням розв’язувати глобальні питання. Але знайти ефективного кризового менеджера не завжди вдається і в бізнесі, а в державному секторі – і поготів.

У вересні 2015 р. відбувся перший конкурс на посаду керівника державного підприємства “Артемсіль”. Але із  дев’яти кандидатів ніхто не набрав достатньої кількості голосів, аби перемогти. “Серед конкурсантів не було жодного з достатнім фаховим рівнем”, – прокоментував Олексій Зубрицький член конкурсної комісії Мінагрополітики. Відтак конкурс на керівника “Артемсолі” оголосили повторно. 

  1. Скасувати конкурс через вибір комісією недостатньої кількості кандидатів

 Але навіть якщо конкурсна пропозиція кандидата задовольняє членів конкурсної комісії, це ще не значить, що справа зроблена. Урядова постанова вимагає від членів конкурсної комісії подавати на номінаційний комітет від двох до п’яти кандидатів. Отут, власне, і прихована законодавча шпарина, крізь яку може випаруватися будь-який благородний запал обрати директора. Бо якщо члени конкурсної комісії визнають гідною конкурсну пропозицію лише одного кандидата, сам конкурс доведеться проводити знову.

Прецедент – знову ж таки відбір директора ДП “Міжнародний аеропорт “Львів” ім. Данила Галицького”. До участі в оголошеному після “казусу Звонарьова” кадровому конкурсі на цю посаду зголосилися 13 кандидатів. Лише семеро з них надали пакети документів, які відповідали кваліфікаційним вимогам. Проте тільки один із кандидатів вразив членів комісії знаннями та вміннями, а решта – так собі… Міністр інфраструктури України Андрій Пивоварський був змушений задовольнити прохання кадрової комісії й оголосити додатковий конкурс. І лише за його результатами Тетяна Романовська змогла задовольнити членів номінаційного комітету. Сталося це наприкінці 2015 року.

  1. Провести в учасники конкурсу кандидатів, які приховали інформацію про себе

У березні 2015 року конкурсна комісія при Мінагрополітики відбирала претендентів на посаду керівника ДП “Укрспирт”. Вибір зупинили на кандидатурах екс-голови Сумської облдержадміністрації Ніни Гаркавої та заступника директора “Укрспирту” Анатолія Далибожика. Однак у перебіг конкурсу втрутилися профспілки. Вони заявили, що обрані кандидати приховали епізоди притягнення до кримінальної відповідальності. Факти підтвердилися, і аж сам прем’єр-міністр Арсеній Яценюк доручив скасувати підсумки конкурсу й провести відбір повторно.

  1. Не проводити засідання Номінаційного комітету

Комітет із призначень керівників особливо важливих для економіки підприємств Кабінету Міністрів наділений правом визначати найдостойніших кандидатів. Окрім членів уряду, до комітету призначень запрошені глави представництв в Україні Європейського банку реконструкції та розвитку, Світового банку і Міжнародної фінансової корпорації (IFC), президент Київської школи економіки, інші експерти.  Проте засідання Номінаційного комітету відбуваються не так часто, як того хотілося б претендентам на директорські посади.

Скажімо, ми й досі не знаємо, хто очолить згаданий уже “Укрспирт”. Повторний конкурс 11 вересня 2015 року вивів у фіналісти амністованих Анатолія Далибожика та Ніну Гаркаву, а також юриста Григорія Трипульського, фінансиста Ростислава Чайківського та в. о. директора підприємства Романа Іванюка. Засідання Номінаційного комітету скликали на 28 вересня, потім перенесли до 5 жовтня, потім – іще на день. І коли нарешті урядовці та експерти почали слухати претендентів, Роман Іванюк зневірився у своїй спроможності зламати опір системи і просто на засіданні зняв свою кандидатуру. Решта кандидатів враження на членів комітету призначень  не справили, тож засідання закінчилося без результату.