Минає другий місяць з часу оголошення імен переможців кадрових конкурсів на ПАТ “Українська залізниця”, УДППЗ “Укрпошта” та ДП “Завод “Електроважмаш”. Ці підприємства належать до сфери відповідальності Міністерство економічного розвитку та торгівлі, позаяк мають особливе значення для вітчизняної економіки. А проте жоден із обраних Номінаційним комітетом керівників не почав повноцінно працювати на своїй посаді.

Найближче до керма голови правління ПАТ “Українська залізниця” наблизився Войцех Бальчун. Минулого тижня уряд затвердив його контракт й уповноважив міністра інфраструктури Володимира Омеляна підписати документ із поляком. Цим мав би закінчитися довгий ланцюжок подій, після яких Бальчуна називали новим керівником “Української залізниці”, та відразу обмовлялися про в.о. Євгена Кравцова чи Віталія Жураківського. Поляка представляли і членам уряду, і менеджменту залізничної компанії, двічі навіть називали дати офіційного вступу на посаду. Та виявилося, що легко було лише назвати його переможцем кадрового конкурсу. Отримання дозволів на працю в Україні, погодження умов контракту, формування та інсталяція своїх помічників в управління компанії тощо забрали у Войцеха Бальчуна щонайменше два місяці. Сама ж “Українська залізниця” за цей час змінила двох в.о. керівника, провела точкові заміни у складі правління товариства й виставила на публічні конкурси посади директорів чотирьох ПрАТів – “Дніпропетровського тепловозоремонтного заводу”, “Запорізького електровозоремонтного заводу”, “Гніванського заводу спецзалізобетону” та “Коростенського заводу залізобетонних шпал”, керівників яких довелося звільняти після службових перевірок. Так само тривають конкурси на посади очільників філій “Центр транспортного сервісу “Ліски”, “Центр транспортної логістики” та “Центр забезпечення виробництва”, які є чималим джерелом не лише прибутків транспортної монополії, а й корупції. Може статися так, що повноцінний голова правління ПАТ “Українська залізниця” отримає оновлений штатний розпис своїх підлеглих, за плечима яких стоять учорашні керівники.

Так само довго йде до керма “Укрпошти” Ігор Смелянський. Поки тривав кадровий конкурс, Міністерство економічного розвитку та торгівлі пояснювало брак інформації про його учасників конфліктом лояльності. Мовляв, не всі учасники ладні публічно заявити про свої наміри очолити держпідприємство, бо, працюючи в корпоративному секторі, можуть зазнати репутаційних втрат. Вочевидь, в останні місяці Ігор Смелянський працює над мінімізацією ймовірних ударів по кар’єрі. А сама “Укрпошта” проходить державний фінансовий аудит діяльності за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року. То ж у перші дні на посаді Ігор Смелянський може оцінити реальну ситуацію на підприємстві не лише щодо фінансово-економічних показників, а кадрових.

Порівняно з Войцехом Бальчуком та Ігорем Смелянським, громадянин Франції та Мексики Жан-Андре Барбозу лише на початку шляху до посади директора харківського заводу “Електроважмаш”. Переможець кадрового конкурсу ще не отримав затвердження своєї кандидатури Кабінетом Міністрів. Лише нещодавно відбулася його зустріч із першим віце-прем’єр-міністром Степаном Кубівим. Тим часом  на заводі спалахнули скандали навколо експортних контрактів, за якими через британські “прокладки” “Електроважмаш” постачає двигуни власного виробництва в Росію. Втрати держбюджету, за оцінкою ЗМІ, сягають декількох мільярдів гривень. Справа серйозна, раз керівництво Міністерства економічного розвитку та торгівлі звернулося до Держфінінспекції з проханням перевірити цю інформацію. Зауважимо, що схожий привід призвів до відсторонення з посади керівника заводу Володимира Глушакова влітку минулого року. Останній опирався, поновлювався на посаді через суди та намагався захопити держпідприємство за допомогою озброєних людей. МЕРТ призначив в.о. директора Дмитра Костюка й оголосив кадровий конкурс, результат якого наразі не вдається реалізувати.

Кількамісячний процес призначення переможців конкурсних відборів на посади керівників особливо важливих для економіки підприємств не лише створює репутаційні виклики організаторам кадрових конкурсів. Втрачається той дорогоцінний час, на брак якого власне й нарікали в уряді, коли оголошували пошуки директорів, здатних вдихнути нове життя в малоефективні державні підприємства. Ба більше – запізнілий вступ на посаду скорочує для керівників термін для опанування ситуації в компаніях і підвищує ризик помилки, права на яку у них не залишилося.