Чому публічність шкодить кадровим відборам

понеділок, 23 Травень 2016, 19:06
0
радник, партнер рекрутингової компанії Talent Advisors

Держпідприємства нині – це кістлява, обліплена оводами корова, яка вже давно не дає молока. І тут ми хочемо знайти чарівника-ветеринара, який тільки візьметься за корову – і вона почне давати молоко відрами. Здавалося б, оголосимо конкурс – і чарівник знайдеться.

Насправді ж не зовсім так: у суспільства несправедливо завищені очікування, а чарівників не існує. Можна знайти менеджера, який найкраще підійде на цю роль, але його результат не буде блискавичним. Потрібно кілька років, аби опанувати ситуацію на підприємстві, спланувати дії, провести зміни і зафіксувати результат. У корпоративному секторі людей, здатних на такий яскравий подвиг, одиниці. Я б дуже хотів, щоби і державний сектор конкурував із ними.

Переконати таких яскравих менеджерів узятися за держпідприємства аргументів у нас, насправді, небагато. Адже людина має кинути свої справи, змінити звичний життєвий уклад, часом навіть переїхати з іншої країни. Забути на якийсь час про родину, поміняти 9-годинний робочий день на вдвічі довший. Увімкнути режим стресу. І при цьому ще й бігати урядовими кабінетами виправдовуватися і відбиватися від усіх, кому ти дорогу перейшов. Інакше результату не буде, компанія не стане ефективною.

Претендент знає, що йому слід робити: запроваджувати системи планування, управління капітальними інвестиціями, підвищення ефективності роботи персоналу. Але йому також доведеться ламати схеми, різати потоки, наступати на чиїсь інтереси. Тому він хоче залишатися впевненим, що за це його не кинуть за грати, не скалічать, не зітнуть голову. При цьому не завжди йдеться про фізичний захист. Поле тих, хто нам потрібен, не накладається на поле тих, хто дуже рветься до корита, прагне отримати владу і служити своєму панові, а тому ладний використати для цього всі можливості чорного піару. Власне, через це публічність завдає великої шкоди кадровим конкурсам.

Публічність передбачає, що всі етапи кадрового відбору відбуваються у публічній площині. Ось кандидати виступають, ось комісія слухає, ось починається обговорення. Найчастіше у нашому випадку – обговорення срежисоване, необ’єктивне, з чітким завданням показати переваги одного кандидата над іншими. Саме через це ми втратили можливість залучити до участі в кадрових конкурсах десятки кандидатів, які не побажали ставати об’єктом пересудів на кшталт: скільки вкрав на попередній посаді і які в нього стосунки з нинішньою владою. А цього не уникнути, бо під час конкурсного відбору лунає дуже багато персональної інформації.

Публічність виправдана, коли йдеться про кадрову позицію у виконавчій владі. Наприклад, відбір міністра охорони здоров’я. Але не задля поливання кандидатів брудом. Наприклад, на перший кадровий конкурс з відбору гендиректора “Укрзалізниці” документи подав звичайнісінький шпалоукладальник зі Стрия. Що це – щире бажання змінити компанію чи виступ “по приколу”? На жаль, увагу суспільства швидше приверне останнє пояснення. Фахової дискусії не вийде. Буде “ДОМ-2”. Суспільство наразі не дає справедливого зворотного зв’язку.

Можливо, слід створити Національний кадровий резерв та якусь централізовану структуру, яка проводила би кадрові конкурси і накопичувала інформацію про всіх кандидатів. Або, на початок, відкоригувати дуже громіздку процедуру постанови №777. Вона ж написана ще 2008 року для уряду Юлії Тимошенко, який прагнув встановити тотальний контроль за держпідприємствами. Для тодішніх політичних еліт модель, за якою міністр повністю відповідав за кадрове рішення щодо держпідприємства, була виправдана. Зараз ця постанова створює деякі клопоти при проведенні кадрових конкурсів.

Далі: рекрутингова компанія мала би отримати фінансування для пошуку кандидатів. Це дуже великий обсяг роботи, який не може залишатися у волонтерській ніші. Варіант оплачувати роботу хедхантерів за рахунок самого підприємства – малоймовірний. Тому слід шукати технічну допомогу донорського фонду, який заодно й спостерігатиме за проведенням конкурсу. Тоді за список кандидатів, які подаються на підсумкове засідання Номінаційного комітету, хедхантер відповідатиме своєю репутацією.

Залишити коментар

Матеріали по темі
Депутати ухвалили 158 законів
понеділок, 12 Листопад 2018, 12:48