Вибір одного переможця – оптимальний для системи державної служби

понеділок, 07 Листопад 2016, 11:18
0
заступник голови Нацдержслужби

Наприкінці жовтня 2016 року українська делегація взяла участь у семінарі “Вищі державні службовці – роль та обов’язки” у Молдові. Це був саміт країн-учасниць Східного партнерства (Eastern Partnership), де кожна держава представляла свої успіхи у реформуванні державної служби. Скажу відверто: за нашу країну в питаннях реформування держслужби не соромно.

Головне, чим ми могли пишатися, що наші реформи – не в планах, а в дії. Була можливість поділитися тим, які є успіхи впродовж перших півроку дії нового закону, які з’явилися запитання та складнощі.

Що стосується Молдови, то у них подібні реформи йдуть вже два роки, запроваджено інститут державних секретарів. Молдову на саміті представляли держсекретар уряду  – пані Лілія Палій і держсекретарі міністерств.

Цікаво було подивитися, як працюють в Молдові ті, кого Україна обере незабаром – державні секретарі. Візьмемо приклад міністерства оборони. Держсекретар Міноборони збирає щотижневу нараду, ставить завдання кожному. А за кілька днів – проводить іншу нараду: проходиться по контролю виконання, з’ясовує, в кого які є питання, на якому етапі виконання доручення. Тобто, забезпечує повний контроль роботи працівників апарату. Чіткі задачі – точний результат.

Під час візиту українська делегація поставила питання більш досвідченим колегам з інших країн – чи вдалося їм розділити повноваження між політичними посадами та посадами державної служби. Питання поставили за адресою – модератору саміту Гюнті Вейсмані, яка тривалий час працювала керівником канцелярії прем’єр-міністра Латвії. За її кар’єру змінилося 7 прем’єрів і 9 урядів. Тому ця людина добре знаю гостроту цього питання – які бувають конфлікти між держсекретарями і міністрами. Я попросив її поділитися рецептом від політичного тиску. Вона відповіла, що єдиний рецепт – це публічність і прозорість. Вона знає, про що говорить. Адже у їхній країні після скандалу звільнили міністра. Але держсекретар залишився на місці, бо він був правий. Таким чином, був звільнений політик, а не держслужбовець. Бо все відбувалося у публічній площині.

Мене цікавило, чи є в інших країнах законодавство, яке б забороняло тиснути міністрам чи політичній команді міністра на тих же держсекретарів. Виявилося, що такого законодавства в інших європейських країнах немає. Проте я не втрачаю надії, що Україна запровадить законодавчі рамки для цього питання. Бо цей рецепт – публічності і прозорості, не всі здатні використати у нашій державі. Хтось не хоче йти на конфлікт і ставити питання у публічній площині, комусь неприємно виносити проблеми назовні. Тому потрібен запобіжник у якості закону, який би захистив тих, хто не зацікавлений у розголосі, хоча правда за ним.

Також ми спілкувалися з колегами з Грузії, намагалися зрозуміти, на якій стадії у них знаходяться реформи. Слід відзначити, що ми випереджаємо цю країну. У Грузії процес запуститься з 1 січня наступного року, тобто, вони вже дивляться на нас. Темпи, які показала Україна у розробці системи вторинного законодавства, вразили міжнародних експертів.

До речі, я вважаю, що в деяких моментах в Україні більш досконале законодавство. Наприклад, ми призначаємо у конкурсі конкретного переможця з найвищим рейтингом, а не вибираємо серед кількох людей, як у Вірменії та інших країнах. Але там експерти теж розуміли, що вибір одного переможця – оптимальний для системи державної служби, водночас такий підхід не був компромісним під час прийняття політичних рішень.

У нас “живий” кадровий резерв, який формується з кандидатів, що були другими в рейтингу і впродовж року можуть бути призначені на цю посаду, якщо в переможця щось не складеться (знайде іншу роботу, не потягне навантаження тощо).

Цікавим був досвід країн щодо психологічного тестування, зокрема, на вищі посади в державній службі. На відміну від них, у нас таке тестування лише на знання законодавства.

Єдиною проблемою, яка залишається гострою як в Україні, так і в інших країнах-членах Східного партнерства, є невисока зарплатня державних службовців. Цікаво, що навіть міністри у тій же Молдові отримують десь до 500 умовних одиниць. Добре, що в Україні наразі йдуть розмови про підвищення зарплат для громадян, сподіваюся, що черга дійде і до чиновників. Бо ті зарплати, які зараз є, явно не достатні для забезпечення життєдіяльності. І все ж дуже приємно вкотре зустріти колег з держслужби інших країн, які залишаються і працюють в інтересах своїх держав попри невисокі зарплати.

А взагалі – візит відбувся успішно. Адже коли їдеш представляти конкретні результати з країною, радієш, що це вже зовсім інший рівень міжнародного діалогу, де можна показати вітчизняний приклад. На саміт ми приїхали ділитись своїм досвідом, а не просто взяти “на олівець” те, що роблять наші колеги. Приємно, що інші країни переймають наш український досвід, який уже відзначився низкою позитивних результатів.

 

Залишити коментар

Матеріали по темі
Корчак складе повноваження 28 березня
вівторок, 27 Березень 2018, 09:35
Шереметі дали мільярд на фермерів
середа, 18 Жовтень 2017, 06:35